• Озима пшениця

Пшениця м'яка або звичайна (Triticum aestivum Linn.) використовується як основний компонент хлібних виробів. Пшениця тверда (Triticum durum Desf.) використовується для виготовлення макаронного тіста та для покращення звичайних хлібних виробів. Також в Україні в помітних кількостях вирощуються такі види пшениці, як полба (Triticum dicoccum — використовується для виготовлення крупи), пшениця карликова (Triticum compactum — використовуєтся для вироблення розсипчастої випічки), пшениця спельта (Triticum spelta), пшениця польська (Triticum polonicum), пшениця англійська, або тургідум (Triticum turgidum).

                   

• Соя

Соя - найпоширеніша, зернобобовая і олійна культура нашої планети, яку обробляють більше 60 країн на п'яти континентах в помірному, субтропічному і тропічному поясах. Соя виявилася екологічно пластичної культурою і завдяки виконану в багатьох країнах селекційній роботі зробила крок далеко за межі початкового поширення. У Європі експериментальні посадки були організовані в 1737 році в Голландії і в 1739 році недалеко від Парижа, а перші соєві плантації промислового типу з'явилися в 1804 році в Югославії. У США вперше соєві боби були посаджені в 1765 році в штаті Джорджія і в 1770 році в штаті Пенсільванія. Великі родючі землі та сприятливий клімат цієї країни визначили швидке поширення соєвих посадок з багатьох штатах.

                   

• Озимий ріпак

Озимий ріпак - найбільш поширена олійна культура з родини капустяних. Насіння містить 38-50% олії, 16-29%о білка, 6-7% клітковини, 24-26% безазотистих екстрактивних речовин. Олія - основна ціль вирощування ріпаку. Ріпакову олію використовують як продукт харчування і для різних галузей промисловості.

З кожним роком у світі зростає використання ріпакової олії на харчові потреби. Основна частина олії з середини 80-х років використовується для харчової промисловості, тоді як до 1974 року вона йшла переважно на технічні цілі. Вона споживається у натуральному вигляді до салатів і в кулінарії, є найкращою сировиною для виробництва бутербродного масла, маргаринів, майонезів, приправ, кондитерських жирів. Олія з ріпаку надзвичайно корисна для здоров'я. Вона зменшує вміст холестерину в крові людини і цим запобігає серцево-судинним захворюванням.

                   

• Овес

Високий вміст у зерні вівса білка (12-18%), крохмалю (40,8%), жиру (4,67%) і золи (4,05%) визначають його продовольче і кормове значення. Овес є незамінним концентрованим кормом для коней, молодняку інших видів тварин і птиці. Зерно високопоживне: 1 кг його відповідає одній кормовій одиниці із вмістом 85-92 г перетравного протеїну. У зерні вдосталь вітамінів (Вь В2) і мікроелементів (кобальт, цинк, марганець). Із нього виготовляють крупи, особливо цінну крупу "Геркулес", галети, печиво, толокно, замінники кави. Вівсяне борошно не містить клейковини і для випікання хліба в чистому вигляді не застосовується. Страви із вівса добре засвоюються організмом і мають велике значення в дієтичному і дитячому харчуванні.

                   

• Озиме жито

Озиме жито - важлива продовольча і кормова культура. У зерні міститься 9-15% білка, близько 81% вуглеводів і вітаміни груп А, В, Е, PP. Житнє борошно використовується для випічки різних сортів хліба. Випікають також хліб із суміші житнього і пшеничного борошна. Житній хліб характеризується високою калорійністю і за біологічною цінністю білка переважає пшеничний. Білок жита порівняно з пшеничним містить більше незамінних амінокислот, особливо лізину. У житньому хлібі містяться ненасичені жирні кислоти, здатні розчиняти холестерин в організмі людини. Тому його рекомендують вживати людям похилого віку.

Житнє зерно, висівки, борошно - цінний концентрований корм. Зелена маса за кормовими якостями не поступається багаторічним травам. У зеленій масі жита більше білка (14%) ніж у озимої пшениці і кукурудзи. Житню солому і полову використовують як грубий корм.

                   

• Соняшник

Охоплює близько 110 видів. Поширена технічна і сільськогосподарська культура, широко культивується на півдні України; основна олійна культура України.

Соняшник — мексиканська «квітка сонця»[1] (с.56). З Північної Америки (де соняшник був дикоростучою рослиною) в Європу рослина завезена іспанцями в 1619.

В Україні з'явився у середині 18 ст.. В Росії — в самому кінці 18 століття.[1](с.420)

В Європі соняшник обробляли як декоративну рослину і орієнтовно з 1860 рр. з нього почали добувати олію. До того часу англійці їли молоді суцвіття соняшника з оцетом і маслом.[1](с.56)

Спершу його розводили як декоративну рослину, згодом також заради зерна, яке використовували як ласощі. Тепер соняшникова олія в Україні є найкращим харчовим продуктом як у непереробленому, так і переробленому (марґарина) виді.

 Її використовують для технічних потреб (при виготовленні мила, лаків, фарб, лінолеуму тощо).

                   

Соняшник — цінна культура у плодозміні. Медонос. Є й декоративні форми соняшника.

• Кукурудза

Кукурудза найдавніша хлібна рослина Землі, найбільша із зернових. 1954 в Мехіко під час археологічних розкопок на глибині 70 метрів знайшли незвичайну знахідку — шар окам'янілого пилка дикої кукурудзи. За допомогою радіоактивного вуглецю визначили вік знахідки — 60000 років. Отже, батьківщиною сучасної кукурудзи є Мексика. У мексиканській долині Ріо-Гранде витягли понад 750 качанів кукурудзи, які знаходилися на різній глибині: чим глибше залягав шар, тим менші за розміром були качани кукурудзи, а у верхніх шарах — вони нагадували сучасні. Учені зробили висновок, що людина стала вирощувати кукурудзу приблизно 10000 років тому.

 Кукурудзяне поле, Ліхтенштейн

         

Після другої подорожі Колумба вона з'явилася в Іспанії, потім в Італії, відтіля рушила на Схід.

• Ячмінь

 

Ячмінь звичайний — однорічна рослина висотою 30-60 см, у культурних сортів - до 90 см з листям до 30 см завдовжки і 2-3 см шириною. Утворює колос довжиною близько 10 см. Кожен колосок - одноцвіт, плід - зернівка. Стрижень колоса складається з члеників, які мають в горі виступи, на яких сидять колоски. На кожному виступі стрижня є три колоски.

Корнева система мичкувата. Зерно проростає зародковими корінцями, яких буває від 4 до 7. Сходи ячменю сизувато-зелені. Стебло порожнє, заввишки 50—140 сантиметрів, з 5—7 вузлами. Листки значно ширші ніж у пшениці. Язичок короткий, без зубчиків. Вушка досить великі, охоплюють соломину і заходять одно за одне. За вушками і язичками ячмінь на початку вегетації легко відрізнити від пшениці та вівса.